За оцінками фахівців в кінці 80-х років в ближньому космосі знаходилося близько 3 тис. т космічного сміття, що становило 1% маси верхньої атмосфери. З тих пір кількість уламків отработавших космічних апаратів та їх фрагментів багаторазово зросла. В даний час радари та оптичні телескопи регулярно слідкують за більш ніж 10 тис. об'єктами штучного походження. Кількість же об'єктів малих розмірів (від 1 до 10 см), обертаються навколо Землі, оцінюється в 100-150 тис. Їх неможливо помітити за допомогою звичайних телескопів, але вони можуть становити серйозну небезпеку для космічних кораблів.

Ця небезпека зростає у зв'язку з тим, що сміття саморазмножается. При зіткненні з'являються нові сотні й тисячі осколків. У кінцевому рахунку це може призвести до того, що спочатку буде закритий доступ для орбітальних польотів на малих орбітах, а потім і в навколоземному просторі. Конструктори космічних апаратів змушені посилювати екранну захист кораблів. З цієї причини, наприклад, маса орбітальної станції США збільшилася на 5 т, що призвело до необхідності використовувати для виведення на орбіту більш потужні носії, а отже, посилила небезпеку руйнування озонового шару. Діюча в даний час на орбіті міжнародна космічна станція для захисту від космічного сміття розміром 1-2 см обладнана двома сотнями спеціальних екранів.

Космічний сміття небезпечний і для тих, хто на землі. З 1957 р., коли був запущений перший у світі штучний супутник, на Землю повернувся з космосу понад 10 тис. предметів. У 1969 р. уламок згорілого радянського космічного корабля угодил в японське судно, поранення отримали 5 моряків.