Так само як панування на суші, контроль на морі і перевагу в повітрі стали критично важливими елементами сучасної військової стратегії, панування в космосі стає умовою успіху на полі бою і в бойових діях майбутнього »[5].

В якості однієї з нових цільових установок в цьому документі обгрунтовується необхідність вважати космічний простір «областю відповідальності» збройних сил США. Саме сумне тут те, що за цими словами й установками чітко проглядається не просто думка військового відомства (військові в усьому світі - одного поля ягоди), а політичні погляди і пріоритети зовнішньої політики адміністрації. Показово, зокрема, що в 2000 р. за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН з запобігання гонки озброєнь в космічному просторі проголосувало 163 держави, і лише США утрималися при голосуванні.

Ще одним підтвердженням такої позиції адміністрації США може служити демонстративний відмову Вашингтона від участі в Московській міжнародній конференції з запобігання мілітаризації космічного простору в квітні 2001 р. В її роботі брали участь 1300 делегатів із 105 країн, не було лише офіційних представників США. Вельми показовими мотиви, за якими американці проігнорували роботу цього найбільшого форуму: «... конференція є частиною кампанії, яку проводить Росія проти планів США щодо створення системи протиракетної оборони, забороненої Договором ПРО 1972 р., і їх підходів до військового використання космосу». Невдоволення США викликали навіть такі поняття, як «запобігання гонки озброєнь у космосі», «регулювання військово-космічної діяльності» и др. [6].

Все це не може не викликати стурбованості інших держав, прагнення знайти засоби протидії небезпечним намірів США. Совершенно очевидно, однак, що космос - не арена для нових авантюр.