Якщо б людина навчилася використовувати хоча б одну соту падаючою на Землю сонячної енергії, це дало б йому можливість відмовитися практично від всіх інших джерел енергії.

Такі спроби, як відомо, вже робляться. Сонячні батареї опалюють і висвітлюють окремі житлові будинки, їх енергія широко використовується в господарській практиці багатьох районів світу. Головний недолік нині існуючих сонячних електростанцій - нерівномірність освітлення (хмарна погода, сутінки, нічний час) і, як наслідок, нестабільна потужність таких установок. Однак ця проблема успішно вирішується в космосі. Енергетичні можливості нашого світила на 100% можна використати на геостаціонарній космічній орбіті. Щоправда, поки що існують проблеми з передачею електроенергії на Землю, але, за твердженням фахівців, їх цілком можливо вирішити до середини XXI ст.

Розвиток космічної техніки та технологій в майбутньому може надати людству і неоціненну послугу в плані захисту нашої планети від цілком можливих катаклізмів, пов'язаних з небезпекою зіткнення з небесними тілами. Як відомо, численні комети й астероїди вже неодноразово пролетали в безпосередній близькості (зрозуміло, за космічними мірками) від Землі. Всяке таке зближення викликає цілком обгрунтовану тривогу у землян. У цьому зв'язку досить багатообіцяючим представляється експеримент НАСА, планований на 2004 р. У цьому році американці намічають запустити міжпланетної станцію «Deep Impact» ( «нищівного удару»), що до липня 2005 р. має зблизитися з кометой Темпеля-1 і вистрілити по її ядру мідним снарядом масою 350 кг. Передбачається, що такий снаряд, швидкість якого близько 36 тис. км / год, вибухне комети, осколки якої зможуть досліджувати вчені. Але головне - з'явиться шанс оцінити можливість зміни орбіт небезпечних для Землі небесних тіл. У випадку успіху експерименту людство отримає можливість захистити себе від цілком реальних космічних катастроф [2].

Важливою тенденцією, що свідчить про успішний розвиток космічної техніки, є комерціалізація цієї галузі, що, в свою чергу, сприяє залученню інвестицій в космічну промисловість. Досить згадати хоча б комерційні запуски супутників за допомогою російських та амерконскіх носіїв, політ першого космічного туриста Денніса Тіто, який приніс Російському авіаційно-космічному агентству 20 млн дол На наших очах глобальна космічна промисловість перетворюється в одну з рушійних сил світової економіки. У 1996 р. її сукупні доходи становили 77 млрд дол Найбільш важливими областями комерційних послуг в даний час є супутникові телекомунікації (22-29 млрд дол), дистанційне зондування та геоінформаційні системи (обсяг продажів на ринку ГІС у 2002 р. оцінюється в 5 млрд. дол) 13].

Ракетно-космічна промисловість (РКП) Росії все виразніше починає набувати риси, які притаманні ринковій економіці. Зростає питома вага космічної техніки та послуг, які виконуються на комерційній основі. У 1996 р. російський комерційний сектор РКП за рахунок виходу на світовий космічний ринок заробив (без продажу військово-ракетних комплексів) 471 млн дол, що склало майже 40% коштів, отриманих російської космонавтики. Дохід російської РКП від міжнародної космічної діяльності в 1997 р. склав уже близько 750 млн дол, в 1998 р. ця сума збільшилася до 880 млн [4].

Особливість розвитку та експлуатації космічних індустріальних проектів - в їхній дорожнечі. При цьому кожен новий крок вперед в цьому напрямку тягне за собою зростання вартості космічних проектів. В даний час і в найближчому майбутньому окремим державам під силу тільки локальні проекти - запуск супутників, космічних станцій. Реалізація інших проектів неможлива, звідси - об'єктивна потреба в об'єднанні зусиль держав і народів як в області освоєння космосу, так і в міжнародному регулювання космічної діяльності.