Найважливішим досягненням людства стали також історичний політ Ю.А. Гагаріна і висадка на поверхні Місяця американських астронавтів.

На початку 60-х років до космічним дослідженням розпочав низку західноєвропейських країн. Роботи в цій галузі в даний час координує Європейське космічне агентство. Спочатку в нього входили Бельгія, Данія, Франція, Італія, Нідерланди, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Великобританія та ФРН. Пізніше до них приєдналися Австрія, Ірландія, Норвегія та Канада в якості асоційованого члена. Солідні космічні програми реалізують в останні роки також Японія і Китай. Японські автоматичні міжпланетні станції внесли істотний внесок у дослідження фізики Сонця, використовувалися для ісслдованія комети Галлея. Китайські комерційні ракети-носії успішно конкурують із західними та російськими. Крім того, КНР пропонує послуги по запуску повертаються супутників.

У дослідженнях і використанні космосу зацікавлені й інші держави. Досить сказати, що в роботі 3-й Всесвітній Конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях, що відбулася в липні 1999 р., взяло участь більше 100 держав, близько 2 тис. делегатів і спеціалістів. Хоча багато держав і не мають в своєму розпорядженні ресурсами для реалізації великих космічних програм, вони, тим не менш, дивляться на космос як на спосіб дослідження своїх природних ресурсів та основу технічного прогресу. У таких країнах космічної діяльністю займаються спеціальні космічні агентства або міністерства. Так, Канадське космічне агентство бере участь у розробці міжнародної космічної станції. Австралійське космічне управління домоглося рішення про будівництво космодрому на північно-східному березі штату Квінсленд, яке завдяки близькому розташуванню до екватор ідеально підходить для запуску геостаціонарних штучних супутників землі. Серед інших країн, які беруть участь у космічній діяльності, слід назвати Індію, Ізраїль, Бразилію та Індонезію.

Безпосередня ж участь у дослідженнях космосу приймає поки незначне число держав. І тим не менш освоєння космічного простору - одна з глобальних проблем, що відноситься до сфери взаємодії суспільства з природою. Зачіпаючи інтереси всього людства, глобальний характер мають три аспекти цієї проблеми: техніко-економічний, екологічний та міжнародно-правовий. Зупинимося на них більш докладно.

Вже перші кроки в космос показали, наскільки при цьому великі відкриваються перед людством можливості. Відбувся колосальний стрибок у розвитку фундаментальних наук, виникли принципово нові галузі природознавства. Прискорилося розвиток багатьох важливих прикладних досліджень, техніки, автоматизації управління та інформаційно-управляючих систем. У процесі освоєння людиною ближнього і далекого космосу виник комплекс космічних систем, що дозволяє більш ефективно вирішувати багато проблем розвитку земної цивілізації: зв'язку, ретрансляції телеі радіосигналів, метеорології і навігації, космічного зондування земної поверхні, контролю стану навколишнього середовища і т.п. Широке впровадження в господарську практику цих і багатьох інших космічних сстем уже надає величезне вплив на економіку, життя і побут людей у всіх куточках нашої планети. Так, космічне зондування земної поверхні допомагає уточнювати геологічну будову окремих районів, виявляти перспективні для пошуку корисних копалин площі, виявляти в океані косяк риби, визначати стан лісів, посівів, прогнозувати врожай і т.п.

Особливо швидко розвиваються космічні системи зв'язку.