Існують, однак, протоки, на які ця Конвенція 1982 р. не поширюється. Зокрема, правовий режим Чорноморських проток визначається спеціальної Конвенції, в якій передбачено обмеження для проходу в Чорне море в мирний час військових кораблів нечерноморскіх держав. Існують також обмеження на водотоннажність таких кораблів та на їх чисельність.

Правовий статус та режим архіпелажних вод був розроблений з ініціативи держав, що розвиваються, розташованих на архіпелагу. Архіпелажние води, перебуваючи всередині держав-архіпелагів (Індонезія, Філіппіни), підпорядковані їх суверенітету, який розповсюджується також на повітряний простір над архіпелажнимі водами, на їх дно, надра і на їхні ресурси. В цьому відношенні режим таких вод подібний з внутрішніми морськими водами, хоча є одна істотна відмінність - в архіпелажних водах правом мирного проходу користуються суду всіх держав.

Односторонні акції держав по «приватизації» шельфів призвели до того, що в міжнародному морському праві з'явилися ще дві юридичні категорії простору Світового океану - континентальний шельф (підводна окраїна материка) і виняткова економічна зона. Континентальний шельф прибережного держави - це морське дно і надра підводних районів, що тягнеться за межі його територіального моря. Кордону континентального шельфу в більшості випадків не виходять за межі 200 морських миль. Прибережне держава має виняткові суверенні права на розвідку і розробку природних ресурсів континентального шельфу. Без його згоди ніхто не має права на їх розробку, навіть якщо воно їх не осваі-ється. Однак ці права не поширюються на відкрите море і повітряний простір над континентальним шельфом. Розподіл континентального шельфу між суміжними державами нерідко викликає суперечки, як, наприклад, це має місце між Данією, Нідерландами і ФРН, Латвією та Литвою, Грецією та Туреччиною та низкою інших країн.

Відповідно до Конвенції ООН по морському праву 1982 р. виняткова економічна зона кваліфікується як осбий район відкритого моря, що знаходиться за межами територіального моря і прилягає до нього. Кордону континентального шельфу та виключної економічної зони найчастіше збігаються (шельф рідко простирається далі 200 морських миль), тому й ширина виняткової економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль. У межах цього морського простору прибережному державі належать суверенні права не тільки на природні ресурси морського дна і його надр, але й на біологічні ресурси поверхневих вод.

Оскільки світові запаси риби зосереджені в основному в межах континентального шельфу, встановлення виняткових економічних зон не могло не торкнутися інтереси інших країн.