Генеральною Асамблеєю ООН III Конференція по морському праву. У ній взяли участь представники 164 держав, у тому числі й ті, які не мають морських кордонів, а також спостерігачі від 88 міжнародних організацій. Вироблення общепріемлемих для всіх держав норм і правил поведінки зайняла близько 10 років. В результаті в 1982 р. була прийнята нова Конвенція ООН з морського права, за яку проголосувало 130 країн. Проти виступили 4 держави: США, Ізраїль, Туреччина і Венесуела. Конвенція вступила в силу в 1994 р., після того, як її ратифікували 60 держав світу. У Російській Федерації вона була схвалена Державною Думою 23 січня 1997 р.

Фахівці з міжнародного права надзвичайно високо оцінюють підсумки роботи Конференції, підкреслюють її глибоко демократичний характер. Зокрема, показово те, що вперше у світовій практиці результати роботи конференції визначають не великі держави.

Найважливіша особливість нової конвенції полягає в тому, що в ній вперше у світовій практиці розглянуті всі без винятку простору Світового океану, кожному з них дано найменування і правова кваліфікація, сформульовані права та обов'язки прибережних та інших держав з їх використання і освоєння. Так, виділяються наступні види морських просторів: внутрішні морські води (води, прилеглі до берегів держав, води заток, береги яких належать одній державі, води морських портів); територіальні води (що примикають до берега або внутрішнім морським водам держави морський пояс шириною в 12 морських миль); відкрите море (простір за межами кордонів територіальних вод); прилеглої зона (район відкритого моря, що прилягає до зовнішньої межі територіальних вод) міжнародні протоки, що використовуються для судноплавства; води держав-архіпелагів (архіпелажние води) [4].

Для кожного виду морських просторів встановлені їх правовий статус і режим використання. Так, внутрішні і територіальні води належать державам, до яких вони примикають. Але суверенітет прибережних держав не поширюється на відкрите море і прилеглої зони. У прилеглої зоні прибережне держава може лише контролювати дотримання іноземними судами митних, фіскальних, імміграційних і санітарних правил. При цьому ширина прилеглої зони не повинна перевищувати 24 морських миль. Згідно з Конвенцією 1982 р. в протоках, які використовуються для міжнародного судноплавства, всі судна і літальні апарати користуються правом транзитного проходу, при цьому вони повинні утримуватися від будь-якої іншої діяльності, не пов'язаної з транзитним проходом.